Попри окупацію, евакуацію, втрату дому, загибель близьких і щоденні обстріли, жінки Харківщини продовжують працювати для своїх громад. Наталія Зозуля із села Безруки Дергачівської громади, що за 15 кілометрів від кордону з росією, створила бренд «Рідні квіти». Під час повномасштабного вторгнення вона започаткувала справу з чорнобривцями: варить крафтове варення, робить спеції та чаї. До великої війни працювала у сфері ветеринарної допомоги, а тепер розвиває власне безвідходне виробництво й мріє про поле чорнобривців для екскурсій. Жанна Писаренко з Вовчанська пережила понад пів року окупації, а після звільнення допомагала людям у гуманітарному центрі та рятувала покинутих тварин. Після повторного наступу 10 травня 2024 року виїхала до Харкова, де очолила громадську організацію «За відбудову Вовчанщини» та допомагає переселенцям. Окремо вона працює в Харківському офісі Міжнародного Комітету Червоного Хреста з родинами зниклих безвісти. Вікторія Кручина з Куп’янська з 2016 року займається зооволонтерством, а під час війни рятувала, стерилізувала й евакуювала тварин. Наталія Піддубна, староста Івашківського старостинського округу Золочівської громади, до останнього підтримує мешканців прикордоння, де залишаються десятеро людей 70+.
Жінки Харківщини, які тримають громади під час війни
Теги: війна, волонтерство, громади, жінки, харківщина