У 2023 році Акела перебував у Польщі, де міг залишитися, проте вирішив повернутися в Україну, щоб стати до лав Сил оборони. Після звернення до військкомату та підготовки на Дніпропетровщині він розпочав свій шлях у штурмовому батальйоні «Вовки Да Вінчі» як механік-водій. Саме там він отримав свій позивний, оскільки був найстаршим серед побратимів. Одним із найважчих випробувань для нього стали бої поблизу Синьківки на Харківщині, де доводилося вести ближні бої під постійними обстрілами та атаками газовими боєприпасами. Згодом Акела служив у 41-й окремій механізованій бригаді, працюючи водієм-навідником бронегрупи в районі Часового Яру та на Торецькому напрямку. Він брав участь у Курській операції, де спостерігав зміну характеру боїв після появи регулярних частин армії рф. Захист країни став справою всієї родини Акели: троє його синів та дружина також служать у війську. Мотивацією для нього є п’ятеро онучок. Нині молодший сержант продовжує службу в 5-й Слобожанській бригаді «Скіф» НГУ, охороняючи важливі об’єкти, та мріє про завершення війни заради вільної України.
Від Європи до фронту: історія воїна з позивним Акела

Теги: Акела, війна, історія успіху, Сили Оборони, Слобожанська бригада