20 червня в народному календарі пов’язували зі спостереженнями за природою, погодою та майбутнім урожаєм. Наші предки уважно придивлялися до поведінки птахів, комах і тварин, вважаючи, що саме цього дня можна зрозуміти, яким буде літо і чи вродить хліб.
У давнину цього дня намагалися більше працювати по господарству. Селяни оглядали посіви, доглядали городи та заготовляли корми для худоби. Вірили, що така праця принесе добрий результат і сприятиме достатку в домі.
Важливе значення мала й погода. Ясний і сонячний ранок вважали доброю ознакою для врожаю зернових культур. Дощ, навпаки, сприймали як прикмету тривалого періоду вологої погоди.
Також люди вірили, що 20 червня не слід конфліктувати й з’ясовувати стосунки. Натомість радили допомагати близьким, підтримувати добрі відносини із сусідами та робити добрі справи.
Серед народних прикмет згадували такі: велика кількість ранкової роси — до врожайного року; павуки активно плетуть павутину — до теплої та сухої погоди; ластівки літають високо — найближчими днями опадів не буде; гроза цього дня віщує родючий рік; мурахи ховаються в мурашники — до негоди.
Сьогодні більшість таких прикмет сприймають як частину культурної спадщини українців.