Костянтин, з позивними Атлас і Депутат, служить у роті безпілотних авіаційних комплексів 4-го штурмового батальйону 92-ї окремої штурмової бригади імені Івана Сірка. Його історію розповіли у пресслужбі бригади, згідно з інформацією від Слобідського краю. До початку повномасштабної війни Костянтин активно займався громадською діяльністю, був депутатом у своїй громаді, працював в обласній військовій адміністрації та брав участь у волонтерських ініціативах. Він зізнається, що спочатку відчував страх. “Я звичайна людина і не соромлюсь цього. Було трохи страшно, але потім зрозумів, що це необхідно”, — ділиться військовий. Остаточне рішення про вступ до війська він ухвалив у 2024 році, коли російські війська знову почали наступ на Вовчанськ. Тоді Костянтин самостійно зв’язався з підрозділом БПЛА та приєднався до армії. У 2016 році він разом із друзями заснував громадську організацію та проводив різноманітні заходи у своїй громаді. Згодом його обрали депутатом, а після цього він працював в обласній адміністрації, займаючись залученням міжнародної допомоги. Однак, з початком активних бойових дій, він вирішив змінити своє цивільне життя на військову службу. Свій бойовий шлях Костянтин розпочав на Липецькому напрямку, у районах Липців і Глибокого. Перший виїзд залишив незабутні враження. “Їдемо, серце б’ється. Думаю — зараз буде бій. А хтось сидить, п’є енергетик, хтось спить”, — згадує Депутат. Згодом йому довелося зіткнутися з реальною небезпекою — атаками FPV-дронів. “Чую звук FPV — і не знаю, куди бігти. Поле відкрите. Я тоді сховався в кущах і зрозумів, що потрібно ще більше готуватися”, — розповідає військовий. Перше ураження цілі він здійснив саме на цьому напрямку. За його словами, спочатку не було повного розуміння всіх типів боєприпасів, але досвід швидко приходить. “Круто відчувати, що ти можеш впливати, мстити за те, що вони роблять з нашими містами”, — зазначає Костянтин. Сьогодні це вже його повсякденна робота. Військовий зізнається, що, незважаючи на бойовий досвід, він не хоче, щоб про війну довелося згадувати в майбутньому. “Вона забрала стільки життів, стільки хороших людей. Не хочеться навіть дітям про це розповідати”, — говорить Костянтин. Його найбільше бажання — щоб війна якнайшвидше завершилася. Раніше ми розповідали про вчителя історії з Вовчанська, який після початку повномасштабної війни пішов до війська і нині служить у Нацгвардії, згадуючи рідне місто та своїх учнів, частина з яких загинула на війні. Ваша підтримка — запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».
Військова історія Костянтина: від депутата до бійця
