Мистецтво писанкарства в Новій Водолазі: традиції та успіхи

Творчість юних писанкарів з Нововодолажської громади здобуває визнання на фестивалях народної творчості в Україні та Європі. Мистецтво слобожанського писанкарства передається від покоління до покоління. Про це розповіла керівниця гуртків сільського будинку культури Нововодолажської громади, заслужена працівниця культури України Ольга Коваль. Гурток «Писанкарство» був заснований у 1996 році як частина народного фольклорно-етнографічного колективу «Вербиченька», що існує з 1992 року. Цього року колектив відзначив тридцятирічний ювілей. «Ми — візитівка нашої громади і всієї Слобожанщини. «Вербиченька» – це не лише відродження народних ремесел, а й збереження звичаїв, традицій і науково-дослідницька робота», — зазначає Ольга Коваль. Слобожанська писанка має характерний стиль: великий орнамент, переважно квіткові мотиви та мінімум геометрії. Теми писанкарських експозицій включають «Дубовий листок», «Великодні дзвони», «Різдво». У гуртку займаються 10 юних писанкарів, які двічі на тиждень вивчають різні техніки. Загалом до творчої родини «Вербиченьки» входить близько 50 учасників. Писанки нововодолажських майстрів демонструвалися не лише в громаді та області, а й на етнічних фестивалях в Україні та за кордоном: у Туреччині, Болгарії, Словенії, Іспанії, Італії, Чорногорії, Естонії, Латвії. Нещодавно колектив повернувся з Польщі. Особливою гордістю гуртка є 16-річна Катерина Кіценко, яка займається писанкарством з першого класу. «Катя буквально росла на моїх очах. Її здібності та майстерність розкривалися з кожною роботою. Вона вже два роки бере участь у харківському фестивалі “Крокове коло”, де за дві години потрібно виконати роботу від початку до кінця. Торік вона здобула друге місце», — розповідає керівниця. За роки навчання Катерина створила понад 20 тематичних експозицій. Дівчина є багаторазовою переможницею всеукраїнських та міжнародних конкурсів, володаркою численних Гран-прі. У «Вербиченці» також активно працюють творчі династії. Аліса Конарєва продовжує сімейну традицію, адже її батько Олексій колись займався в колективі. Іван Пільгуй уперше розписав писанку вдома з мамою, колишньою вихованкою гуртка Світланою Ступкою. «Він настільки захопився, що став активним учасником гуртка. У нас багато таких родин: діти, які ходили 20–30 років тому, сьогодні приводять своїх дітей», — зазначає Ольга Коваль. Окрім навчання, колектив проводить масштабну дослідницьку роботу, записуючи говірки, казки, обряди та техніки народних ремесел. «Ми зберегли голоси людей та пам’ять про традиції Слобожанщини», — додає керівниця. Наразі матеріал збирають у рідній громаді, і минулого року вдалося записати нову народну казку, яка стала частиною проєкту «Казки Слобожанщини».