Гвардієць з Маріуполя: Захист неба Харківщини від дронів

Олександр, гвардієць з Маріуполя, який пережив окупацію та евакуацію, нині захищає повітряний простір Харківщини від російських безпілотників. Його історію розповіли в пресслужбі 5-ї Слобожанської бригади “Скіф”, повідомляє “Слобідський край”. Олександр, відомий під позивним Марік, до початку повномасштабної війни працював на “Азовсталі”, а згодом — на комбінаті Ілліча. Сьогодні він служить у підрозділі протиповітряної оборони 5-ї Слобожанської бригади “Скіф” Національної гвардії України, полюючи на російські дрони над Харківщиною. 24 лютого 2022 року він зустрів у рідному місті, спочатку не вірячи в масштаб вторгнення, адже поруч уже тривали бойові дії в зоні ООС. Проте швидко зрозумів, що потрібно рятувати родину. Разом із дружиною, донькою та домашніми тваринами — кішкою, двома собаками і трьома цуценятами — чоловік виїжджав із Маріуполя напівофіційним коридором. “Виїжджали дуже довго, добу їхали до Бердянська, зазвичай це займало годину, а тут — доба. Це була одна велика пробка з машин. Це сталося в той день, коли наш Драмтеатр був атакований бомбою”, — згадує він. Наразі його родина мешкає у Дніпрі, а сам Олександр наприкінці 2022 року вступив до війська. Спочатку він служив у піхоті, разом із побратимами тримав оборону в Серебрянському лісництві на Луганщині, де отримав поранення під час мінометного обстрілу. “Я потрапив до укриття, і в цей момент стався обстріл. Тут порвало, тут уламок. Частину дістали, частина залишилася. Потім я повернувся зі шпиталю на ту ж позицію”, — розповідає військовий. Згодом він змінив напрямок служби і приєднався до мобільної вогневої групи ППО, опанувавши нову спеціальність практично з нуля. Свій перший “шахед” він збив узимку 2023 року. “Виїхали по тривозі, часу було обмаль. Розвернулися, довелося одразу працювати. Перший свій “шахед” підбив у 2023 році, дуже хвилювався. Я розумів, що цей “шахед” несе вибухівку, від якої можуть постраждати люди та інфраструктура”, — говорить Марік. На рахунку підрозділу вже десятки знищених повітряних цілей, але, за словами бійця, ворог постійно змінює тактику. “Вони постійно щось змінюють: різні висоти, швидкості, з різних напрямків”, — зазначає Олександр. Іноді екіпаж виїжджає до десяти разів на добу, відпочинку майже немає. Незважаючи на це, найбільше чоловік сумує за рідним Маріуполем і морем. “Головне — захищати родину. Море — це наше все, без нього дуже важко. Ми плавали, засмагали, пірнали… Це рідне місто, там пройшло все моє життя”, — зізнається Олександр. Про своє майбутнє після перемоги він поки не думає, адже зараз для нього найважливіше — захистити родину та країну.